Четвер, 2024-03-28, 8:11 PM
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Ужгород [10]
Ужгородська Школа Мистецтв [3]
Фестевалі [1]
Видео
Плеер
ГОДИННИК
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 75
Міні-чат
Погода
Яндекс.Погода
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Цікава статтистика

Каталог статей

Головна » Статті » Ужгородська Школа Мистецтв

Дитяча школа мистецтв міста Ужгород
  Наталя Борисівна Громова очолює Ужгородську дитячу школа мистецтв                                                                        

В закарпатському обласному центрі одним із тих закладів, який плекає культуру та передає мистецькі знання новому поколінню є Ужгородська дитяча школа мистецтв, яку сьогодні очолює Наталя Борисівна Громова.

Історія навчального закладу багата. Протягом свого існування школа мистецтв зазнала декількох реформ. Створена вона була на базі дитячої музичної школи ім. П. І. Чайковського 19 серпня 1954 року – Ужгородська музична школа робітничої молоді.

Через 4 роки заклад став самостійним і працював на базі ДМШ ім. П. І. Чайковського. У 1977 році школа реформована в Ужгородську вечірню музичну школу. Оскільки бажаючих навчатися у цьому закладі було багато, його викладачі проводили уроки в загальноосвітніх школах міста, гуртожитках заводів тощо. Але основним місцем її перебування був клас в ужгородській ЗОШ №8. Згодом, коли загальноосвітню школу перевели в новий район, з великими труднощами музична школа відстояла для себе старе шкільне приміщення. Саме у 1982 році вчителі та учні мистецької школи розпочали своє навчання у власному приміщенні, а через 2 роки школу перейменували на Ужгородську дитячу музичну школу №2. Однак у 1987 році школа знову змінила назву, яку гордо і нині несе, — Дитяча школа мистецтв.

Про те, як сьогодні живе мистецький навчальний заклад, як розвивається та росте, і що потрібно вчителю для того, щоб виховати справжніх талантів, ми попросили розповісти директора Ужгородської дитячої мистецької школи, викладача по класу фортепіано Наталю Борисівну Громову (30 років викладацького стажу) та її заступника, викладача музично-теоретичної дисципліни Вікторію Адельбертівну Гойдош (25 років викладацького стажу).

МИ ВИХОВУЄМО СПРАВЖНІ ТАЛАНТИ

— Наталю Борисівно, чи щось змінилося у Вашому закладі протягом 5 останніх років? 
— Окрім звичних відділів – фортепіанного відділу, струнно-смичкового відділу, духовного відділу, струнно-щипкового відділу, відділу народних інструментів – відкрився і театральний клас. Також викладаються уроки на двох інструментах, які нещодавно з’явилися у нашому закладі, — туба і мандоліна.

— Ви співпрацюєте з іншими навчальними закладами та закордонням?
— Ми співпрацюємо з усіма школами, які бажають з нами контактувати. Наприклад, ми надаємо шефську допомогу загальноосвітнім школам нашого міста, підтримуємо дружні зв’язки зі школами області, їздимо з концертами в Мукачево, Іршаву, Хуст… Більше 20 років співпрацюємо з Ніредьгазькою музичною школою (Угорщина), Велкими Капушанами (Словаччина), Вашарошнаменьською школою (Угорщина), Вітковом, Потштатом (Чехія), Пряшівською музичною школою, Марамошом Сігетом (Румунія). Словом, по-максимуму обмінюємося досвідом з іншими мистецькими закладами.

— А як щодо Ваших учнів? 
— Мені дуже приємно з того, що останніми роками спостерігається підйом у роботі нашої школи За останні 5 років учні ДШМ взяли участь більше ніж у 300 концертах як в Україні, так і за кордоном. Нас запрошують, зокрема, в Угорщину, Чехію, Румунію, Словаччину… Тільки за останній рік наші учні вибороли 36 призових місць. Кожен 5-6 вихованець школи продовжує навчання у середньо-спеціальних і вищих навчальних мистецьких закладах. Тільки цього року 7 наших учнів із образотворчого відділу вступили в академію мистецтв, що в Львові, відразу по закінченню школи, не пройшовши навчання у коледжі мистецтв.

До того ж ми для свого закладу готуємо молоді кадри: багато наших учнів згодом працюють у нас.
Щодо вступу до лав наших вихованців, то спостерігається наплив батьків, які б хотіли віддати своїх малюків в Ужгородську ДШМ. Бувало й таке, що діти, які минулого року не стали нашими учнями, цього року подали документи ще в лютому, щоб не запізнитися.

Додам, що Ужгородська ДШМ надає унікальну можливість – дитина може навчатися на декількох відділах відразу.

— А що б Ви хотіли зробити для школи мистецтв у майбутньому?
— Нині в нашому закладі є концертний зал, класи… Але ми б хотіли розширити площу школи для театрального відділу. Сподіваємося, що ужгородська міська влада не залишиться байдужою та підтримає добудову ДШМ. Адже розширювати школу потрібно. По-перше, місць для усіх бажаючих навчатися — немає. По-друге, площа школи не дозволяє розташовувати на території закладу усі наявні відділення. По-третє, мистецька школа потрібна Ужгороду, бо, справді, в місті проживає багато талановитих дітей, котрі хочуть розвивати свій хист.
До того ж, Ужгородська ДШМ потребує декількох нових інструментів. Зокрема, на фортепіанний та духовний відділ.

ВИКЛАДАЧ – ЦЕ ОРІЄНТИР ДЛЯ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ

— Вікторіє Адальбертівно, найяскравіші моменти із Ваших навчальних років, які сформували Вас у майбутньому як викладача? 
— Головним є те, що свою музичну кар’єру, я розпочала із уроків на скрипці в ужгородського корифея музики Тиберія Дезидеровича Боніславського. Я цим горжусь і вважаю, що з перших уроків я перейняла той основний принцип, який в подальшому сформував мене як викладача: досвід, майстерність, знання.
У студентські роки в музично-теоретичному класі, який є найскладнішим, доповнила свій багаж знань завдяки таким викладачам, як Людмила Михайлівна Мокану (музлітература) та Наталя Олексіївна Олійник (сольфеджіо). А також допоміг сформуватися і багатий тодішніє культурне життя: безліч інформації, концерти, поїздки в оперні театри Риги, Києві, живе спілкування із сучасними композиторами, зокрема, Скориком, Станковичем тощо.
— Пам’ятаєте Ваші перші вчительські дні?
— Так. До викладання уроків у школі готувалися ретельно, взаємовідвідували старших викладачів.
Скажу, що з дітьми цікаво працювати, хоч і нелегко. Бо одна справа щось знати, а інша – комусь свою науку передати. Адже коли починаєш навчати учнів, то, образно кажучи, перед тобою чистий листок, у які ти маєш вписати всі свої знання, досвід, мудрість.

— А які риси, на Вашу думку, мають бути властивими викладачу, щоб він порозумівся зі своїми учнями та навчив їх?
— Насамперед, він має бути людяним, любити дітей і бути професіоналом у своїй справі. Одне без іншого — не ефективне. Окрім цього не потрібно забувати, що кожна дитина – це є особистість. Навіть п’ятирічне дитя, яке приходить до вас, має свій смак, якісь бажання, думки. Потрібно їх вислухати та знайти порозуміння з малюком. Він же, зі свого боку, віддячить вам хорошими знаннями.
До дітей потрібно відноситися як до маленьких особистостей, котрих необхідно направляти, розвивати, стимулювати. Тобто, взаємопрацювати.

— На Вашу думку, що потрібно мати учню, аби досягнути успіхів у своїй шкільній науці?
— З погляду своєї 25-річної практики, я вважаю, що позитивний результат є тільки тоді, коли поєднуються «три складові в одному»: бажання і можливості (задатки) учня; виховання, розуміння і підтримка батьків та хороший викладач. Коли все це присутнє – позитивний результат гарантований.
— Чи відрізняється сьогоднішнє учнівське покоління від попередніх? 
— Теперішнє покоління відрізняється, навіть якщо порівняти його з учнями, котрі навчалися 5-10 років тому назад. Сьогоднішні діти в підготовчому класі володіють комп’ютером, оперують дещо іншими термінами, вони більш розкуті, вільніші… Час змінюється – і це потрібно враховувати. Спільним в усі часи залишаються тільки самі діти, які з радістю впізнають усе нове.
— Вікторіє Адальбертівно, чи є у Вас учні, якими Ви пишається?
— Є дуже багато хороших учнів. Не всі вони обрали шлях музиканта. Є серед них хіміки, математики, економісти… Дехто із моїх учнів працює в школі мистецтв. Зокрема, Наталя Стинич, Тетяна Росул, Наталя Гапак та багато інших теоретиків і музикантів.
— Ваші рідні діти також пішли Вашими стопами?
— Двоє моїх дітей – донька і син – навчалися в Ужгородській ДМШ. Гадаю, що моя внучка, якій нині усього три рочки, теж піде у школу мистецтв.
Дочка ж закінчила фортепіано і працює піаністкою в Ужгородській ДМШ, син — навчався на струнному – скрипка. Однак, обрав для себе професію не музиканта.

Отож, хотіла б висловити вдячність наступним викладачам, які їх навчали та привили любов до духовного — Дєрке Інга Геннадіївна (фортепіано) та Роя Клара Адальбертівна (скрипка).

НЕХАЙ У НОВОМУ НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ УСЕ ПОГАНЕ МИНЕТЬСЯ

-- Наталю Борисівно та Вікторіє Адальбертівно, щоб ви хотіли побажати учням та викладачам у новому навчальному році?
— Наталя Борисівна. Усім хочу побажати міцного здоров’я, тому що це дуже великий скарб, доброго настрою. Зберігайте свій оптимізм та бачення того усього кращого, що є у нашому житті. І тоді жити стане простіше.
— Вікторія Адальбертівна. Терпіння, успіхів, взаємолюбові, взаєморозуміння з друзями та викладачами. Пам’ятайте, що все погане минеться.

— Дякуємо за розмову. Усього вам найкращого



Категорія: Ужгородська Школа Мистецтв | Додав: Kristik14 (2011-12-22)
Переглядів: 2841 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: