Ужгород, з тих пір, як набув статусу міста, поволі ставав визначальним осередком освіти, культури та науки всього нашого краю. Упродовж віків місто завжди було зразком освітянської діяльності в Карпатському регіоні.
Початки шкільництва в Українських Карпатах сягають епохи Відродження, але діяльність середніх шкіл у цьому краї починається лише з XVII ст. Першим середнім навчальним закладом на Закарпатті був єзуїтський колегіум типу гімназії, заснований 1613 р. у м. Гуменному (нині Східна Словаччина). Заснував цей колегіум головний жупан Ужанського та Земплинського комітатів Георгій Другет із Гуменного, першим директором був отець Олександр Добокай. Створений "на Cлаву Божу і благо святої Церкви" навчальний заклад у Гуменному назвали колегіумом. Навчання та виховання у колегіумі Другети доручили вести католицьким монахам-єзуїтам. Як і решта середніх шкіл XVII ст., що діяли тоді на землях України, колегіум був спочатку чотирикласним навчальним закладом. Це була середня школа гімназійного типу з латинською мовою навчання. Школа готувала кадри, головним чином священнослужителів, для католицької, а з часом і для уніатської церков. Учнів 1-2 класів навчав один учитель, а учнів 3-4 - інший. Один і той же вчитель викладав усі, передбачені навчальним планом, предмети, зокрема, закон Божий, латинську мову, грецьку мову, а в 4 класі-також елементи риторики.
Володар міста Янош X Другет, як жупан Ужанського комітату і всеугорський державний суддя, вирішив перенести школу із провінційного містечка Гуменного до більш цивілізованого міста Ужгорода. Він 31 липня 1640 р. видав фундаційну грамоту про перенесення єзуїтського колегіуму в наше місто. Янош Другет також пообіцяв збудувати в Ужгороді для колегіуму монастир, каплицю, семикласну школу, бурсу та інші необхідні споруди. Однак реалізовувати цю обіцянку він почав аж у 1640 р. Закладини нового будинку Ужгородської середньої школи відбулися на місці нинішнього будинку бібліотеки Ужгородського національного університету (тепер - вул. Капітульна, 9). У 1646 р. колегіум розпочав свою освітянську діяльність. Єзуїти почали навчати дворянських хлопців і робили це упродовж наступних 139 рр. (по 1785 р.), поки колегіум не було перетворено в Ужгородську гімназію. Після переведення колегіуму до Ужгорода він став п'ятикласним. Кількість учнів так само трохи зросла. Протягом ужгородського періоду функціонування колегіуму вона коливалася в межах 150-200 юнаків щороку. Дівчат, звісно, до колегіуму не приймали.
У результаті реформ імператриці Австрії Марії-Терезії Ужгородський колегіум у 1776 р. перетворено в гімназію. Названо її королівською адже знаходилась на території Угорського королівства. Однак оскільки вона була розташована в місті, яке на той час мало статус одного з восьми центрів шкільних адміністративних областей Угорщини, то навчальний заклад офіційно називали Королівською архігімназією, тобто головною гімназією в Унгварі. Ужгород справді став на якийсь час (до 1785 р.) центром одного з восьми шкільних округів держави, а зі 785 р. все Закарпаття стало підпорядковуватися Кошицькій адміністративній області. У цей час єзуїти покинули Ужгород, гімназія стала світською середньою школою, але утримував її місцевий студійний фонд.
3 1806 р. гімназія стала шестикласною, у якій 1-4 класи були граматичними, а 5-6 класи - гуманітарними. У нижчій гімназії обов'язковими предметами вивчення були релігія та мораль, каліграфія з правописом, латинська мова зі стилістикою та природознавство. Як загальнокорисні вважалися загальна історія з історією Угорщини (разом із історією габсбурзьких провінцій), а також математична географія на глобусі. Другорядними в них вважалися грецька мова, геометрія, природне право і вітчизняне законодавство. Для вищої гімназії обов'язковими були такі предмети, як релігія з мораллю, каліграфія з орфографією, математика з механікою та бухгалтерією, латинська мова і література, логіка зі стилістикою, фізика і природознавство. Загальнокорисними в старших класах були історія Угорщини, габсбурзьких володінь та німецьких імператорів, історія церкви, загальна географія Європи, природне право і вітчизняне законодавство, а другорядними — грецька мова, фізичні досліди, читання газет під керівництвом директора, вправи з поетичного та лекційного стилів німецької й угорської мов. Не ігнорувала гімназія й фізичне виховання, зокрема т.зв. ігри для учнівської молоді, але уроки фізичної культури до тодішніх навчальних планів не вносилися. Екзамени проходили в урочистій обстановці.
Поряд із колегіумом, а пізніше - гімназією - в Ужгороді діяли початкові школи. Але городяни та закарпатці рівнялися на Ужгородську гімназію, бо вона насправді зуміла акумулювати в собі усе те найкраще та найцінніше з педагогічної думки і практики, що виробила шкільна система в Центральній Європі протягом століть. За зразком Ужгородської гімназії в нашому краї з часом створювалися й інші середні навчальні заклади. Ужгород дійсно був центром тогочасного шкільництва.
Цікаво знати! Інших середніх закладів (ані церковних, ані світських) до XVIII ст. на Закарпатті не було: Мукачівську гімназію засновано 1872 р., Берегівську угорську - 1895 р., Берегівську українську - 1919 р., Хустську - 1921 р., а Ужгородську класичну гімназію отців Василіан - тільки 1937 р.
