На території Ужгорода виявлені залишки поселеннь, найдавніші з яких налічують понад сто тисяч років. Упродовж давніх віків через територію сучасного міста пройшло чимало племен і народів: авари, бургунди даки, кельти, сармати. Одними з перших відомих засновників ужгородського поселення були білі хорвати, які в другій половині I тисячоліття заселили територію сучасного Ужгорода. Поселення називалося Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар).

Протягом століть історично склалися три центри міста: Горяни, Замкова гора і Радванка. У IX столітті більш укріплене городище-замок на Замковій горі перетворилося у ранньофеодальне місто-поселення, яке стало центром новоутвореного слов'янського князівства очолюваного князем Лаборцем. На заході князівство Лаборця межувало з Великоморавським князівством, а на півдні — з Першим Болгарським царством. Можливо, що Ужгородське городище в якийсь час входило до їх складу. У 894 році угорські племена під керівництвом сакрального вождя Алмоша та військового вождя Арпад , а протягом чотирьох днів штурмували фортецю міста, у якій оборонявся князь Лаборець зі своїми воїнами. Але сили були нерівними, і князь та його військо були перебиті. Саме городище було спалено, та через деякий час знову відбудоване вже новими господарями. Після приходу угорців навколо замку починає розбудовуватися і розширюватися містечко. У 1086 році Ужгород був атакований половцями хана Кутеска та взяти його вони не змогли.

У 1241—1242 роках татаро-монгольські племена під керівництвом хана Батия спалили місто. Нове місто (Унгуйвар) — Новий Ужгород за наказом угорського короля Бели IV, 1248 року будують на новому місці, у сучасному мікрорайоні Горяни. Тут також збудували нову фортецю і поруч з нею церкву (Горянська ротонда). 1290 року новим господарем міста стає канцлер Угорського королівства — Обо Омодей. Під час феодальних міжусобних війн на початку XIV століття, значних руйнувань зазнав і Ужгород. У 1312 році новим господарем міста-фортеці став Петро Пете, який вже 1315 року піднімає повстання проти короля, яке за два роки було придушене.

В 1318 році місто отримало нових господарів — італійських графів Другетів, які володіли ним протягом 360 років. Філіп Другет будує нову кам'яну фортецю на місці сучасного замку. Разом із замком розбудовувалось і місто. У 1384 році — завершилося будівництво нового замку, а також була відкрита перша в місті школа. Уже 1430 року Ужгород отримує привілеї від короля і офіційно пишеться як «Привілейоване місто Ужгород».

У 1514 році, під час великого повстання під проводом Дєрдя Дожі, місто було повністю зруйноване. А після поразки угорців у битві з турками в 1526 році біля Могача, Угорське королівство було розділене на три частини одна з яких Трансильванське князівство, друга — центральна Угорщина під владою турків, третя західна та північна Угорщина під владою австрійських Габсбургів. Місто Ужгород на тривалий час стає ареною міжусобних боїв. Так 1538 року Ужгород відійшов до Трансильванії, а уже 1540 року його захоптли австрійські війська. У 1564 році місто знову було атаковане трансильванськими військами.

Нові господарі графи Другети зміцнили роль міста, як економічного та торговельного центру. У цей час відбуваються перебудова замку та будівництво нових церков. Збереглася з того часу і «Печатка міста Ужгорода. 1675 рік», на якій зображено герб міста: щит із двома виноградними лозами, а на них три листки і два ґрона винограду, що вказувало на основне заняття його мешканців. Цей герб існував майже без змін до 1918 р. (мінялася лише барва щитового тла — у XVII—XVIII століттях щит герба був блакитним, у XIX столітті — червоним; на початку XX століття було відновлено давніший варіант із блакитним щитом).

У 1631 році у місті було 10 вулиць, 206 кріпосницьких дворів, 32 дворянські маєтки; а загальна кількість жителів — 1200 осіб. Протягом XVI—XVII століть в Ужгороді існувало багато ремісничих цехів: шевський, гончарний, столярний, бондарний. У цей період місто було втягнуто в релігійну боротьбу між реформатською Трансільванією і католицькою Австрією. У 1610 році в місті домінувала католицька церква. У 1619 році Ужгород знову захоплюють протестантські війська Трансільванії. Після десятилітнього правління реформатської влади в місто повернулися католики на чолі з графом Другетом. Саме в цьому році, 1646, в Ужгородському замку було зібрано 63 православних священників і під егідою Ватикану проголошено Ужгородську Унію та утворено греко-католицьку церкву на Закарпатті.

У 1707 році Ужгород був резиденцією керівника національно-визвольної війни угорського народу Ференца II Ракоці. Взагалі, Ужгород XVIII століття славився своїми ярмарками. Сюди приїжджали купці зі Словаччини, Німеччини, Угорщини, Молдови, Польщі, Греції, Росії. У цей час було збудовано цілу низку винних підвалів і складів у районі Замкової та Дайбовецької гір. У кінці XVIII століття починає розбудовуватися і лівобережна частина міста, де селилися бідняки.

А ось для початку XIX століття характерний економічний розмах. На Закарпатті почав розвиватися капіталізм, хоча і в рамках феодалізму, з'явилися перші фабрики, внаслідок чого площа міста значно збільшилась. У 1837 році в Ужгороді налічувалося 36 вулиць.

Найбільший вплив на Ужгород із політичних подій XIX століття справила угорська революція 1848 — 1849 роках 27 березня 1848 року в місті офіційно було відзначено повалення монархії в Угорщині. Для придушення революції Габсбургський абсолютизм покликав на допомогу армію царської Росії. Будучи не в силах протистояти їм, визвольна війна зазнала поразки. Монархія була знову відновлена. 1849 року Ужгород став центром Руського округу, нового територіального утворення в Австрійській імперії, але вже 1850 року воно було ліквідовано. У 1863 році — була відкрита перша друкарня з українським шрифтом. У 1869 році в Ужгороді діяв перший на Закарпатті лісопильний завод, у 1872 році почала працювати перша залізниця: Ужгород-Чоп. 1886 року побудована меблева фабрика «Мундус». 1897 року з'явився перший телеграфний зв'язок Ужгород-Будапешт, а в 1902 році було здано в експлуатацію першу Ужгородську електростанцію.

Перша світова війна сповільнила темп розвитку міста. 12 січня 1919 року полк чехо-словацьких легіонерів зайняв правобережну частину міста, лівобережна ж залишилася під владою Угорщини. А 10 вересня 1919 року Закарпаття офіційно увійшло до складу Чехо-Словацької республіки, а Ужгород став адміністративним центром краю. Саме в часи Чехо-Словацької республіки місто отримало сучасну архітектурну довершеність. Але за Віденським арбітражем від 2 листопада 1938 року Ужгород був переданий Угорщині.

У 1941 році Угорська держава, до складу якої входило і Закарпаття, вступила у другу світову війну. До кінця 1944 року бої підійшли до Ужгорода. Війна не принесла місту якихось істотних зруйнувань, хоча привела до значних змін у населенні міста. У визвольних боях за місто брали участь частини 4-Українського фронту, а 27 жовтня 1944 року Ужгород був визволений.

Новий період приніс у життя краю значні зміни. На околицях Ужгорода будувалися нові підприємства і поновлювалися старі. Нові житлові райони змінили обличчя міста.